Андрій Мельник має доволі незвичайну роботу: перевозить ядерні відходи із Землі на один із супутників Юпітера. Дні на борту вантажного космічного корабля він проводить, слухаючи старі платівки, терплячи нескінченні жарти робота на ім’я Максим та рахуючи місяці до повернення додому. Аж раптом, без жодного попередження, Земля вибухає. Андрій залишається сам серед безмежного космосу, без пункту призначення і, здавалося б, без жодної живої душі, з якою можна поговорити.
Саме тоді, коли він починає змирятися зі своєю долею, несподіване повідомлення порушує тишу. Десь у космосі інший голос намагається встановити з ним зв’язок. Те, що починається як крихкий контакт, поступово повертає Андрію те, що він вважав утраченим: привід із надією дивитися в майбутнє. Але у Всесвіті, де відстані здаються нездоланними, навіть найпростіше людське бажання може перетворитися на неймовірне випробування.
У своєму повнометражному дебюті режисер Павло Остріков знаходить гумор і ніжність у найнесподіваніших обставинах. Ретрофутуристичний космічний корабель, українські поппісні та робот, чиї жарти рідко бувають вдалими, створюють атмосферу стрічки «ТИ — КОСМОС» — зворушливої, трохи абсурдної та глибоко людяної історії про самотність, тугу за близькістю та сміливість вийти за межі власного маленького світу.