У Львові, далеко від лінії фронту, курсують трамваї, працюють кав’ярні та святкують весілля. Проте війна завжди поруч. Вулицями проходять похоронні процесії, військовий оркестр грає на честь загиблих, а на цвинтарі невпинно з’являються нові могили. Зі зміною пір року звичне життя міста триває пліч-о-пліч із ритуалами скорботи.
Повернувшись до рідного міста, режисер-документаліст Віталій Манський протягом тривалого часу спостерігає за життям Львова, дозволяючи повсякденним моментам і громадським церемоніям промовляти самим за себе. Його некваплива камера стежить за містом, де свято і втрата співіснують на тих самих вулицях, а загроза ракетного удару може перервати навіть найспокійніший ранок. Назва фільму відсилає до часу, за який ракета долітає до цілі: міри відстані, що перетворилася на міру щоденної невизначеності. Не пропонуючи простих відповідей і уникаючи драматичних коментарів, фільм «ЧАС ПІДЛЬОТУ» ставить запитання: що означає жити нормальним життям, коли скорбота стала частиною календаря? Прем’єра стрічки відбулася в секції Forum Берлінського міжнародного кінофестивалю 2025 року.